Далі, в передачі від Шапошникової ми услышали,* що лист Девіки Рані, вдови С.Н.Рериха, що вимагала передати всю спадщину державному музею, був написаний “не в її літературній манері”, а підпис – фальшива.
По-перше, Шапошникова не розповіла причину такого побажання вдови С.Н.Рериха, а саме – її потворна поведінка (і секретаря Посольства А.Кадакина зокрема), які на природне бажання Девіки супроводжувати прах чоловіка для поховання до Санкт-Петербурга (поховання за бажанням Святослава Миколайовича повинне було бути саме в його рідному місті) чинили опір цьому категорично, заявивши, що якщо вдова піде до Петербургу, то . повернеться в труні! (це дослівно).

По-друге – стиль листа і літературний склад абсолютно в манері Девіки Рані Реріх – це доводять і численні листи друзям до Росії, і відеозапису її звернення на похоронах (її можна побачити на форумі “Интернет-общины”**). Там є і відповідні слова про Шапошникової і Кадакине.
А заява Шапошникової про те, що підпис Девіки Рані фальшивий – це чистий домисел Людмили Василівни. Ніхто юридично це не довів.

Ну що з нею поробиш, тим більше що за її спиною такий захист – сам Юлій Воронцов зі всіма регаліями (Посол в США, ООН і т.д. і т.п.) – що також брав участь в передачі, своїм завершальним словом що як би підтвердив версію Людмили Василівни Шапошникової. СОРОМНО!!!