Фото. 1. Схема збірки кирлиан-приладу на базі лабораторного генератора електромагнітних коливань.

Для лабораторних досліджень кирлиан-ефекту краще всього зібрати нескладну схему, показану на фото 1. Джерелом прямого струму може бути будь-який прилад, що дає напругу до 30 Вольт і силу струму не більш 2-х Ампер.
Генератор електромагнітних хвиль повинен мати обов’язково прямокутні імпульси, бо саме за допомогою імпульсів прямокутної форми досягається найвища індукція вторинної котушки робочого трансформатора, завдяки чому спостерігається кращий кирлиан-ефект. Як трансформатор TR1 застосовується звичайна автомобільна котушка запалення.

Якщо від генератора подати прямокутний сигнал і встановити деяку напругу на джерелі постійного струму, то на виході автокотушки виходить сигнал синусоїдою форми, показаний на фото 2.
На даній осцилограмі, зробленій за допомогою цифрового осцилоскопа Digital PC Scope (виробник Velleman), підключеного паралельно до вторинної обмотки TR1 через ряд опорів, видно характер сигналу, за допомогою якого спостерігається кирлиан-ефект. Частота сигналу на первинній обмотці TR1, тобто
від генератора, і частота сигналу на вторинній обмотці, співпадають, і на показаній осцилограмі ця частота складає 1,2 Кгц. Саме на цій частоті спостерігається самий кращий кирлиан-ефект для даного приладу.

Фото. 2. Осцилограма, знята з вторинної обмотки автокотушки (TR1).

На осцилограмі це нижні пікові графіки. Проміжні коливання між основними сигналами (малі хвилі) говорять лише про явище самоіндукції котушки, під час яких кирлиан-ефекту не спостерігається із-за слабкості напруги на електроді (перевірений на досвіді).

Тепер про збірку пристосування для фіксації кирлиан-ефекту на чорно-білі і кольорові плівки. Як робочий електрод, що підключається до виходу трансформатора TR1, можна пристосувати старий фотоапарат “Зеніт” (фото 3). Об’єктив знімається, дзеркало і шторки віддаляються, в задній кришці фотоапарата робиться прямокутний отвір за розміром електроду.
Як робоча поверхня служить мідний шар шматочка текстолітової плати. По її краях необхідно видалити мідний шар, щоб не відбувалося витоку струму на корпус фотоапарата. Оброблений шматочок текстолітової плати приклеюється на місце шторок. Він має робочу поверхню близько 35х25 мм, щоб не відбувалося пробою на об’єкт через перфоратор фотоплівки.
У центрі електроду свердлиться отвір і через нього припаюється дріт для з’єднання з котушкою, після чого місце паяння шліфується до рівня площини мідного шару. Дріт з електроду виводиться в отвір об’єктиву.

Фото. 3. Напіврозібраний фотоапарат “Зеніт”, текстолітовая плата і шматочок фотоплівки.