Фото. 1. Схема збірки кирлиан-приладу на базі лабораторного генератора електромагнітних коливань.

Для лабораторних досліджень кирлиан-ефекту краще всього зібрати нескладну схему, показану на фото 1. Джерелом прямого струму може бути будь-який прилад, що дає напругу до 30 Вольт і силу струму не більш 2-х Ампер.
Генератор електромагнітних хвиль повинен мати обов’язково прямокутні імпульси, бо саме за допомогою імпульсів прямокутної форми досягається найвища індукція вторинної котушки робочого трансформатора, завдяки чому спостерігається кращий кирлиан-ефект. Як трансформатор TR1 застосовується звичайна автомобільна котушка запалення.

Якщо від генератора подати прямокутний сигнал і встановити деяку напругу на джерелі постійного струму, то на виході автокотушки виходить сигнал синусоїдою форми, показаний на фото 2.
На даній осцилограмі, зробленій за допомогою цифрового осцилоскопа Digital PC Scope (виробник Velleman), підключеного паралельно до вторинної обмотки TR1 через ряд опорів, видно характер сигналу, за допомогою якого спостерігається кирлиан-ефект. Частота сигналу на первинній обмотці TR1, тобто
від генератора, і частота сигналу на вторинній обмотці, співпадають, і на показаній осцилограмі ця частота складає 1,2 Кгц. Саме на цій частоті спостерігається самий кращий кирлиан-ефект для даного приладу.

Фото. 2. Осцилограма, знята з вторинної обмотки автокотушки (TR1).

На осцилограмі це нижні пікові графіки. Проміжні коливання між основними сигналами (малі хвилі) говорять лише про явище самоіндукції котушки, під час яких кирлиан-ефекту не спостерігається із-за слабкості напруги на електроді (перевірений на досвіді).

Тепер про збірку пристосування для фіксації кирлиан-ефекту на чорно-білі і кольорові плівки. Як робочий електрод, що підключається до виходу трансформатора TR1, можна пристосувати старий фотоапарат “Зеніт” (фото 3). Об’єктив знімається, дзеркало і шторки віддаляються, в задній кришці фотоапарата робиться прямокутний отвір за розміром електроду.
Як робоча поверхня служить мідний шар шматочка текстолітової плати. По її краях необхідно видалити мідний шар, щоб не відбувалося витоку струму на корпус фотоапарата. Оброблений шматочок текстолітової плати приклеюється на місце шторок. Він має робочу поверхню близько 35х25 мм, щоб не відбувалося пробою на об’єкт через перфоратор фотоплівки.
У центрі електроду свердлиться отвір і через нього припаюється дріт для з’єднання з котушкою, після чого місце паяння шліфується до рівня площини мідного шару. Дріт з електроду виводиться в отвір об’єктиву.

Фото. 3. Напіврозібраний фотоапарат “Зеніт”, текстолітовая плата і шматочок фотоплівки.

Все повинно бути ізольовано, щоб не допустити прямого контакту високої напруги з металевим корпусом фотоапарата. Якщо це зроблено, то на корпусі фотоапарата залишиться тільки індукована (наведене) напруга від робочого електроду, яка проте досить чутливо.
Тому ніколи (!) не можна торкатися до корпусу фотоапарата під час подачі напруги з котушки. У кінцевому вигляді старий “Зеніт” з новою “кирлиан-душею” виглядає так, як показано на фото 4.

Тепер для початку дослідів потрібно тільки правильно вставити фотоплівку порожню касету, точніше за неї необхідно перемотати у зворотному напрямі, так, щоб при вставці у фотоапарат робоча поверхня плівки виявлялася зверху, тобто виглядала з віконця, що прорізало, а не була направлена до отвору скрученого об’єктиву. Робоча поверхня плівки - це та, яка з емульсією.
У кольорових плівок вона коричний-оранжева, світліше, ніж зворотна сторона, а у ч\ би плівок вона світло-сіра, теж світліше, ніж зворотна сторона. Перемотувати і заряджати фотоплівки треба в повній темноті. Після вставки плівки і закриття кришки, можна підключати пристосування до вторинної обмотки трансформатора. У такому вигляді кирлиан-фотоапарат готовий до роботи.

Фото. 4. Пристосування для фіксації кирлиан-ефекту на фотоплівку у вигляді переробленого фотоапарата “Зеніт”, порожня фотокасета і повна фотокасета.

Все ч\ би і кольорові плівки є сьогодні панхроматичними, тобто реагують в рівній мірі на весь спектр світлових хвиль. Тому зйомки потрібно проводити в майже повній темноті. У повній темноті працювати неможливо, оскільки потрібно заземляти і правильно позиціонувати об’єкт на маленькому робочому майданчику (35 на 25 мм).
Для цього необхідні сутінки, щоб око, звикле до темноти, могло насилу, але надійно орієнтуватися на робочому електроді. Можна зробити кришку, що закриває вирізане віконце фотоапарата на той час, коли йде підготовка об’єкту, і відкривати цю кришку тільки для безпосереднього експонування фотоплівки кирлиан-ефектом.
Об’єкти зйомки можуть бути самі різні, але тільки вони повинні бути сухими, оскільки волога розчиняє емульсивний шар фотоплівки і викликає хімічні реакції, що залишають при прояві помітні сліди на фотоплівці. Час експонування для плівок чутливістю 200 ISO складає близько секунди.
За допомогою механізму перемотування плівки можна знімати таку кількість об’єктів, яка вказаний для кадрів на фотоплівці. Засвічення довколишніх кадрів не відбувається.

Після того, як зроблені кирлиан-знімки, плівку можна змотати назад на касету, а потім проявити самому, якщо це ч/б плівка, або віддати проявляти у фотолабораторію, якщо це кольорова плівка. Фотографії з ч\ би плівки можна надрукувати самому, а кольорові фотографій можна замовити в тому ж фотоательє або фотомагазині, де виявлялася плівка.

Декілька прикладів ч\ би фотографій зроблених на ч\ би плівку (фн 64, Тасма) показані на фото 5, 6, 7. Всі фотографії даються в оригінальному кольорі, без обробки Photoshop’ом. Щоб отримати збільшене зображення, потрібно клацнути по фотографії.

Фото. 5. Палець середній, правої руки.
Фото. 6. Бджола.
Фото. 7. Монета.

Коли замислювалися експерименти з фіксацією кирлиан-ефекту на фотоплівку, передбачалося, що за рахунок збільшення знімка на фотопапері вийде збільшений і ясний знімок цього ефекту. На практиці це припущення не підтвердилося. Як бачить читач, знімки збільшені, але в них відсутня ясність, тобто відсутні деталі.
Тому цінність фіксації кирлиан-ефекту на ч/б фотоплівку мінімальна. У цьому плані метод фіксації кирлиан-ефекту безпосередньо на фотопапір з подальшим скануванням і збільшенням на комп’ютері дає значно більше детальної інформації, чим метод з фотоплівкою.
Для порівняння дається кирлиан-фото монети вартості десять карбованців, зробленої простим методом фіксації кирлиан-ефекту на фотопапір (фото 8).

Тепер декілька прикладів кольорових фотографій, зроблених на звичайну кольорову плівку з чутливістю 200 ISO, яку можна купити в кожному фотомагазині. Дані кольорові фотографії отримані природним чином, тобто без якої-небудь цифрової обробки. Саме ці кольори виходять на кольоровій фотоплівці, а потім і на фотопапері.
Саме цим цінний цей метод, який фіксує ці колірні ефекти в певному алгоритмі, залежним від принципу реакції фотоплівки на кирлиан-ефект, про що детально мовиться нижче.

Фото. 8. Кирліан-снімки монети, ключа, шайби зроблений при безпосередньому контакті електроду з фотопапером.
Фото. 9. Мідна монета 1 цент.
Фото. 10. Шуруп

Після аналізу багатьох кольорових фотографій стає ясно, що кольори кирлиан-корони залежать від відстані від об’єкту до плівки. Щоб краще зрозуміти цей принцип, розглянемо один характерний приклад, а саме кирлиан-знімок шурупа показаного раніше на фото 10.

Якщо порівняти положення квітів на кирлиан-знімку цього шурупа з оригіналом (вгорі в маленькому віконці; дріт необхідний для заземлення), то стає очевидним залежність квітів фотографії від відстані шурупа до поверхні плівки. Так ті дві частини шурупа, які безпосередньо стикалися з фотоплівкою, забарвлення не мають, тобто мають колір фону - чорний.
Ці дві вузькі чорні смужки позначені на фото 11 номером один. Ці місця не мають забарвлення, оскільки між плівкою і шурупом не було повітряного зазору, в якому могла б утворитися холодна плазма з іонізованих молекул повітря, яка і є суть кирлиан-ефекту.

Фото 11. Кирліан-знімок шурупа і залежність квітів кирлиан-корони від відстані об’єкту до фотоплівки.

Навколо темних плям розташовуються білі області. Ці області є самими найближчими районами між металом і фотоплівкою. Саме у цих областях безпосередньо протікає струм через іонізоване повітря, тобто саме в цих областях з повітря утворюється холодна плазма, яка світиться білим кольором.
Такі ж білі області видно в тих частинах шурупа, які найближче підходили до кольорової фотоплівки, - це області образованни різьбленням шурупа, які видно на знімку у вигляді поперечних паралельних білих жирних ліній, позначених цифрою 2.

Навколо білих смуг видно малиново-червоні області. Як неважко здогадатися, ці області є вторинним продуктом первинного білого свічення. Ці області спостерігаються тільки біля тих частин шурупа, які безпосередньо контактували з плівкою, тобто у головки шурупа і в нижній частині різьблення.

Біля малиново-червоних областей видно третій ступінь фіксації кирлиан-ефекту на кольорову фотоплівку - це області синього кольору. Синій колір обрамляє весь шуруп. Якщо добре вдивитися в суміжні з синім кольором області, то можна розглянути слабкі фіолетові промені, що радіально відходять від кирлиан-корони шурупа.

Є також ще один колір, який з’являється між синім і червоними областями, - слабкий відтінок зеленого кольору, з домішкою блакитного. Цей відтінок характерний для тих областей між шурупом і фотоплівкою, які знаходяться на більшому видаленні чим червоні області, але меншому чим сині. Ці області із зелено-блакитним відтінком позначені цифрою 2,5 як символ між шарами 2 і 3.
Цей відтінок з’являється не завжди. Від чого це залежить, поки не з’ясовано.

Отже, зробимо висновки. Свічення холодної плазми, що виникає при кирлиан-ефекті, реєструється на кольорову фотоплівку у вигляді білих областей. Побічним явищем цього білого свічення є три інших шаруючи, що йдуть один за одним, і що мають наступні кольори: 1) малиново-червоний, 2) зелено-блакитною, 3) синій.
Найостаннішими (найвіддаленішими від білої кирлиан-корони) фіксуються темно-фіолетові промені, що радіально розходяться від поверхні останнього, синього шару.

Порівнявши світловий спектр, тобто спектр білого світу, з розподілом квітів при фіксації кирлиан-ефекту на кольорові плівки, легко переконається, що розподіл шарів кирлиан-корони відбувається в послідовності зменшення довжини світлової хвилі.
Такий розподіл цілком з’ясовно загальновідомим фізичним законом проникнення електромагнітних хвиль через щільні середовища, в нашому випадку, через повітря. Згідно цьому закону найкоротші хвилі є самі проникаючі, тобто чим коротше хвиля, тим далі вона проникає.

Застосовуючи цей закон до нашого випадку, знаходимо пояснення розташування колірних шарів кирлиан-корони. Так малиново-червоні хвилі (щонайдовші) фіксуються на фотоплівці в безпосередній блізі від джерела випромінювання, тобто від білої кирлиан-корони. Зелено-блакитні хвилі (середня частина спектру) проникають небагато далі, ніж малиново-червоні хвилі.
Сині хвилі (короткі хвилі) проникають ще далі, ніж малиново-червоні. І самими припадають є фіолетові хвилі, які слабо видно у вигляді радіальних променів.

Дана теорія чудово підтверджується при наочному вивченні кирлиан-свічення. При безпосередньому живому спостереженні кирлиан-ефекту кирлиан-корона будь-якого об’єкту має синій колір, а в місцях близького зіткнення об’єкту і електроду - білий і світло-синій колір.
Це пояснюється тим, що відстань в декілька десятків сантиметрів, що пролягають від об’єкту до ока спостерігача, долають тільки короткі хвилі синій частині світлового спектру. Це процес добре фіксується за допомогою цифрового фотоапарата, направленого на об’єкт через прозорий електрод. Приклад таких зйомок представлений на фотографіях номер 12 і 14.

Фото 12. Знімок кирлиан-свічення монети, зроблений за допомогою цифрового фотоапарата.
Фото 13. Та ж монета, що і на фото 16, але без подачі струму на прозорий електрод.


Фото 14. Знімок кирлиан-свічення листа герані, зроблений за допомогою цифрового фотоапарата.
Фото 15. Той же лист герані, що і на фото 18, але без подачі струму на прозорий електрод.

Все сказане вище справедливо тільки для об’єктів, що мають однакову провідність по всій поверхні, прилеглій до електроду кирлиан-приладу. Це об’єкти, як правило, металевого походження.
Якщо ж розглядати органічні об’єкти, то тут дослідник кирлиан-ефекту стикається з поряд труднощів, обумовлених нерівномірною провідністю поверхні об’єктів зйомки, а також з деякими загадковими явищами, які поки нез’ясовні.

Фото. 16. Листочок петрушки (чорна пляма посередині - місце притиснення листочка металевим “крокодилом”, сині крапки по периметру - місце того, що стосується кінців листочка).

Розглянемо кирлиан-корони листочка петрушки на фото номер 16. Перше загадкове явище - це білі точкові структури. Пояснити їх тим, що нібито в цих крапках спостерігаються якісь волоски не вдається, оскільки листочок петрушки не має таких. Не доводиться також говорити про пори, оскільки
розміри пір листочків рослин лежать в області мікрометрів і помітні лише в сильний мікроскоп при збільшенні в мінімум 500 разів. На фотографії ми маємо збільшення лише в три-чотири рази.

Інше загадкове явище, яке присутнє на кожній кирлиан-короні рослинного листочка, - це збільшені промені в місцях загострень, де закінчується жилка листочка. Це явище також нез’ясовно законами фізики, оскільки в інших місцях загострень такого сильного свічення не спостерігається.
Це особливість добре видно на фото номер 17 того ж листочка петрушки, але притиснутого небагато по-іншому. Це особливість кирлиан-корони наштовхує на роздум, що збільшення променів кирлиан-корони викликане впливом жилок листочка, по яких йдуть транспортні потоки продуктів фотосинтезу і живлення рослини.
Якби жилки рослини мали вплив своєю зниженою (підвищеною) провідністю на кирлиан-корону, то вони були б видні по всій фотографії, але цього для даних знімків не спостерігається. Тому можна зробити висновок, що збільшення променів по краях листа в місцях закінчення жилок носить якийсь іншій, нефізичний характер. І в цьому вся трудність і не вивчена даних явищ.
Хоч і можна зробити декілька аналогій у зв’язку з процесами, описаними на прикладі шурупа.

Фото 17. Той же листочок петрушки, що і на фото 16, але притиснутий по-іншому. Звернете увагу на збільшення випромінювання по місцях закінчення жилок листа.

Якщо розглядати кирлиан-корону людського пальця, то тут ще складніше, оскільки людська шкіра не тільки має нерівномірну провідність, але і власне біоелектричне поле, яке сьогодні реєструється багатьма різними приладами, починаючи від електроенцефалограми і закінчуючи поліграфом (детектором брехні).

Подивившись на фото номер 18, можна легко розрізнити ті ж точкові світлові явища, про які мовилося у випадку з листом рослини. Припустити, що ці випромінювання йдуть з кожної пори, неправильно, оскільки пори людської шкіри дуже малі, щоб бути видні при 3-х кратному збільшенні. Означає природа цих променів інша, і поки невідомо яка.

Абсолютною особливістю людських кирлиан-корон є викривлення плазматичних каналів, по яких йде розряд струму. Іншими словами - викривлення променів кирлиан-корони. На знімку 18 справа видно таке явище. Цікаво відзначити, що цей викривлений промінь має те ж забарвлення, що і основна корона. Це стало видно тільки при даному методі фіксації кирлиан-ефекту.

Фото. 18. Палець руки.

Третьою і найзагадковішою проблемою людських пальців є раптова поява кулястих свічень, що мають власну корону, і що знаходяться на деякій відстані від кирлиан-корони пальця. На знімку 18 (зліва) таких кулястих явищ видно три - одна велика, синя куля і дві червоні дрібні крапки внизу і вгорі від нього.
Гідність даного методу фіксації кирлиан-ефекту на кольорову плівку в даному випадку полягає в тому, що можна виявити, що ці кулясті явища мають різне забарвлення.
Чим це пояснити? Якщо перекласти теорію квітів кирлиан-корони, описану на прикладі шурупа, то можна сказати, що червоні крапки обумовлені тим, що якийсь об’єкт, що дає кирлиан-свічення, знаходився далі від фотоплівки, чим той об’єкт, який дав синє свічення.
Різниця розміром цих кулястих і точкових явищ також пояснюється різним просторовим розташуванням по відношенню до фотоплівки. Таким чином, стає зрозумілим, що ці об’єкти, що дають кульове свічення, розташовані на різних рівнях навколо пальця. При цьому, напевно, вони мають один приблизно однаковий розмір.
Це важливий висновок для тих лікарів, які практикують электропунктурный діагнозу Манделя (ЕАД).

Коротко підводячи підсумки статті, можна сказати, що фіксація кирлиан-ефекту на ч/б фотоплівки собі не виправдала, оскільки більш інформативним методом є фіксація кирлиан-ефекту безпосередньо на ч/б фотопапір.
У протилежність до ч/б фотоплівки, фіксація кирлиан-ефекту на кольорову фотоплівку показало ряд переваг, яких немає в інших методах, таких як кирлиан-зйомка за допомогою цифрового фотоапарата. Тут слід відмітити, що по аналогії з ч/б фотоплівкою і ч/б фотопапером, найцікавіші результати можна чекати при кирлиан-зйомці безпосередньо на кольоровий фотопапір.
В цьому випадку потрібно чекати особливо якісні і дуже цікаві кирлиан-знімки, що поєднують в собі натуральний колір і велику кількість тонких деталей. На жаль, у автора цієї статті немає такої можливості, працювати з кольоровим фотопапером. Тому такий експеримент належить провести іншим дослідникам кирлиан-ефекту.