Слово ієрократія утворено з двох слів - ієрархія і кратос. Перше слово означає Ієрархію Світла, або іншими словами, Братерство Шамбали, яке вже впродовж мільйонів років управляє еволюцією нашої планети. Друге слово - кратос - в перекладі з грецького означає владу.
За цим же принципом з двох слів утворено, наприклад, слово демократія - демос (народ) і кратос (влада). Слово ієрократія є довільним і не уживається в підручниках по суспільствознавству, що, втім, грає мало ролі, бо важлива суть, закладена в цьому понятті.

А суть поняття ієрократія полягає у владі Ієрархії Світла над якійсь окремо взятою країною або групою країн, об’єднаних в єдине управління за типом Євросоюзу.
Ієрократія - це коли повновага державна світська влада належить не народу, не монархові, не купці партократов або олігархів, але цілком знаходиться в руках Ієрархії, яка у свою чергу має головного ієрарха - Владику Шамбали. Таким чином, можна сказати, що ієрократія - це влада Владики Шамбали над вибраним народом або народами.

Звичайно, влада Ієрархії не має нічого спільного з нинішньою владою смертних над такими ж смертними, бо члени Ієрархії знаходяться набагато вищим на сходах еволюції, чим пересічні люди, що живуть на Землі.
Знання і особисті здібності членів Ієрархії на багато століть випереджають найгеніальніші розуми людства, а в наукових лабораторіях Братства Шамбали ведуться розробки, які тільки в далеком-далеком майбутньому стануть доступні науковій думці цивілізації.

Але головна відмінність нинішньої влади смертних людей від влади ієрархів Шамбали лежить в етичній площині. Ієрархія Світла тому і називається ієрархією світла, тому що нічого темного в ній не немає. Члени Білого Братерства вже давно позбавилися від таких недоліків як особиста користь, заздрість, користолюбство, владолюбство, злопам’ятність, мстивість і ін. ін.
пороки, які часом виявляють представники сучасної вищої державної влади. Саме з цієї причини сучасна влада є в тому або іншому ступені тягарем для народу, оскільки громадянами управляє прошарок таких же громадян, недалеко отстоящих по своєму розвитку від середньостатистичного виборця.
Якщо говорити метафорами, то стадом баранів управляють такі ж барани, нічим що не відрізняються по своєму розвитку від своїх родичів. Але для стада було б набагато краще, якби їм управляв пастух-людина, який на декілька порядків випереджає баранів-тварин по своєму розвитку.

Наприклад, в “Таємній Доктріне” Е.П.Блаватской це питання трактується так: “ .человек не міг управляти людиною без того, щоб несправедливість не затопила, врешті-решт, весь світ, унаслідок його витребеньок і пихатості, не дозволяв жодному із смертних придбати владу собі подібними.
Щоб виконати це, Бог скористався тими ж способами, які ми самі вживаємо відносно наших стад. Ми не ставимо бика або барана на чолі наших биків і баранів, але даємо їм водія, пастуха, тобто істота, абсолютно відмінного вигляду від них і вищої природи. Саме так поступив Сатурн.
Він любив людство і поставив на чолі його не смертного царя або правителя, але “Духів і Геніїв божественної природи, більш здійсненої, ніж природа людини”. Таким чином, саме Бог (Логос, Синтез Воїнства), що очолював Геніїв, зробився першим Пастирем і Водієм людей ” (Таємна Доктрина, стор. 468)

Це ясно і зрозуміло, що було б краще, якби якийсь божественний геній управляв державою.
Але чому ж тоді сучасні людські “стада” допускають управляти собою такими ж “баранами”? Чи не краще ввірити кермо влади “пастухові”, який би по своєму етичному, культурному, розумовому розвитку був би набагато вищий за своїх родичів? Багато хто відповість “так”, але ще більше завагаються, а хтось і скаже “ні”. Розглянемо причину таких відповідей.

Ті, хто скаже “так”, вже знають про Ієрархію Світла або, принаймні, здогадуються. Таким людям легко прийняти поняття ієрократії як якийсь ідеальний світопорядок, коли в державі царює ідеал культури, духовності і загального блага. Люди такої країни доброзичливі один до одного, охоче надають безкорисливу допомогу, працелюбні, незлобиві, високоморальни і духовні.
Громадяни, що живуть при ієрократії, почитали своїх лідерів і вождів за їх внутрішні якості, а не за те, що вони є ставлениками Ієрархії Свєта, яка, природно, не призначить на вищі державні пости людей, які не відповідають висококультурним ідеалам Білого Братерства.
Словом, ті люди скажуть ієрократії “так”, хто в душі щиро вірить в можливість побудови ідеальної держави, якою управляють мудреці і культурні люди, де всім живеться добре, щасливо і радісно.

Ті, хто завагаються в можливість ієрократії, швидше за все, ніколи не чули ні про Братерство Шамбали, ні про те, що існує якась інша, духовна еволюція, відмінна від технократичної цивілізації. Такі люди в масі своєю матеріальні, тобто
витрачають весь свій час на задоволення особистих матеріалістичних бажань, які як наркотик все більше і більше затягують їх в пучину пристрастей і насолоди. Такі люди думають, що всі навколо займаються тим же самим що і вони - гонитвою за особистим прибутком, притому будь-якими шляхами, включаючи найкультурніші і неетичніші, і навіть аморальні.
Таким людям важко собі уявити, що на Землі є хтось, хто не слідує цим законам наживи. А всіх людей, які говорять про ідеальне ієрократічеськом суспільство, вони вважають порожніми ідеалістами, бо там немає головного, що, на їх думку, рухає людьми - пожени за наживою.
Як правило, таким людям потрібно пережити крах їх скороминущих матеріалістичних цінностей, щоб вони звернулися до вічних духовних цінностей. Шлях таких людей звивистий і довгий, і вони будуть тягарем на шляху до нової держави, влаштованої на принципах ієрократії.

Ті ж, хто ієрократії відповість ярим “ні”, є ярими супротивниками Ієрархії Світла, і служителями ієрархії тьми (явними або таємними, свідомими або несвідомими). На жаль, у нас на планеті є і така.
Хоч ця темна ложа і не верховенствують на даному етапі еволюції Землі (що, правда, було в минулі часи), але вона досить численна, добре організованна і має своїх ставлеників в найрізноманітніших владних структурах. Служителі темної ієрархії виступатимуть проти влади Ієрархії Світла, оскільки
ієрократія означала б остаточне безвладдя темної ієрархії, яка сьогодні все ж таки має деяку владу в окремо взятих областях. Представники ієрархії тьми теж намагаються створити свій ідеал державного пристрою, який управлявся б прямими ставлениками темної ложі. У цьому виявляється одвічне протиборство двох таборів, які б’ються за владу над душами людства.
Втім, метою цієї статті не є розгляд цієї диспозиції і її следствій.

Зосередимося на розгляді поняття ієрократії. Найважчим моментом побудови ієрократічеського суспільства є перехідний етап від існуючої системи державного управління до майбутньої, ієрократічеськой системі влади.
Якщо як мета узяти побудову прямого зв’язку вищої державної влади з Ієрархією Світла, то встає питання, як досягти цієї мети, використовую тільки легальні, гуманні і високоетичні методи? Такі поняття як революція, озброєний переворот, таємне захоплення влади і ін. насильницькі методи відразу потрібно відмести, оскільки
такі дії не мають нічого спільного з методами, вживаними Ієрархією Світла. Ніякого насильства вільної волі людства - ось перше гасло на шляху в ієрократічеськоє суспільство.

Але як можна впливати на зведену волю людей без насильства? - Тільки переконанням. Потрібно показати всі достоїнства і вигоди нового світопорядку, в якому влада належала б Ієрархії Світла.
І, бачивши всі переваги ієрократії в порівнянні з демократією або партократієй, народ, а точніше його кращі представники, добровільно почнуть робити дії по будівництву нового ієрократічеського суспільства. У чому ж полягають ці дії? Можна стисло назвати три найважливіші пункти, виконання яких необхідне для початку побудови ієрократії. Ці пункти наступні:

1) Законодавче ухвалення прерогативи духовних і культурних цінностей над матеріальними і техногенними цілями розвитку (див., наприклад, “Закон про владу Загального Блага”).

2) Прийняття філософський-етичного Учення Живої Етики як керівна державна теоретична доктрина розвитку суспільства.

3) Ухвалення посланника(-ков) Ієрархії Світла і чіткого виконання його(їх) рекомендацій.

Перший пункт повинен бути проголошений привселюдно на весь світ. Другий пункт стосується тільки членів вищого керівництва країни, бо ніхто не живить ілюзій, що Ученіє Шамбали так широко буде прийнято масами. Третій пункт також стосується тільки вузького круга осіб вищого ешелону влади.
Таким чином, початок будівництва ієрократічеського держави цілком залежить від невеликої кількості людей, які управляють країною. При демократичних виборах парламенту і президента країни, народ сам цілком може вибрати таких осіб, які були б здатні виконати вищезгадані три пункти.

Ці три пункти є наріжними для початку співпраці між народом, охочим побудувати ієрократічеськоє державу, і Ієрархією Свєта, яка не уповільнить ні секунди, якщо будуть створені всі передумови для співпраці. Історія вже знає приклади, коли робилися спроби будівництва ієрократічеського держави.
Так в 1920-х роках минулого сторіччя сім’я Реріхов везла до Радянської Росії листи Махатм і ургинськоє видання книги “Община”. Все це призначалася членам радянського уряду. У своїх листах Махатми пропонували радянському уряду союз комунізму і буддизму, і проголошення прерогативи духовних цінностей Леніна і Будди на противагу цінностям капіталізму і буржуазії.
Це був перший пункт нашого трех-шагового плану. Другим пунктом були книги “Общини”, які входили в тоді всеосяжне філософський-етичне Учення Живої Етики, що тільки народжувалося. Книги “Общини” лунали Реріхамі серед членів радянського уряду як теоретична база нового комуністичного для буддиста союзу.
Третім пунктом було прийняття Реріхов як посланники Махатм, тобто Ієрархії Світла, і виконання їх рекомендацій. Якби ці три пункти було виконано радянським урядом, то в 1920-х роках минулого сторіччя в Росії почалося б будівництво ієрократічеського держави під управлінням Махатм. На жаль цього зроблено не було.
Детальніше про цей драматичний і цікавий епізод російської історії описано в докторській дисертації В.А.Росова “російський-американські експедиції Н.К.Рериха до Центральної Азії (1920-і і 1930-і роки)” (див. Автореферат докторської дисертації В.А.Росова).
Деякі особливості нової держави, що планується у той час Махатмами, описані в статті “Суспільна формація Нової Країни, викладена в щоденниках Е.И.Рерих”.

Ієрархія ніколи не відмовляється від поставлених цілей. Це означає, що спроби побудови ієрократічеського держави продовжуватимуться і в майбутньому. У Ученні Живої Етики в книзі Ієрархія, що вийшла в світ в 1931 році, є такі слова: “ Ми будуватимемо новий ступінь, нову державу блага, яке очолюватиметься світлом і затвердиться під Прапором Миру.
Затверджується, істинно, епоха Акваріуса. Коли ківш подій проливається по всіх напрямах світла і переміщається стрілка магніта, так заповідаю - зітруться межі, що живуть століттями на кровопролитних діях, і заповідаю, що прийде, який дасть уявленіє нового світу. Так могутні нитки принесуть затвердження явища.
Так межі, істинно, приймають затвердження властивостей меж, які відображатимуть дійсні шукання народні. Так століття Акваріуса є століття Майтрейі “. (Ієрархія, п. 387).

Еволюція рухається малою меншиною. Це означає, що долями країн управляють герої, які утілюються за завданням Шамбали для здійснення її планів світового будівництва.
У вказаному параграфі однозначно мовитися, що прийде той, “ який дасть уявленіє нового світу “, який зітре ненависні межі держав, які об’єднуватися під Прапором Миру як символом Учення Живої Етики.
Звичайно ж це буде одне з втілень Н.К.Рериха, який в минулому столітті в своєму минулому житті намагався будувати ієрократічеськоє державу згідно Великому Плану Махатм. І в наступному своєму втіленні великий дух Н.К.Рериха продовжуватиме спроби здійснення Великого Плану.
Сонячний народ великої Русі відгукнеться своїм серцем на заклики нового вождя, що зве на будівництво Нової Країни, - країни з ієрократічеськім світопорядком. Та буде так!

Після глобального катаклізма люди обгрунтовуватимуться в малі або великі поселення (общини). А катаклізма не уникнути, судячи по свідомості людей і термінів, що наближаються. Вже зараз держава об’єднує (укрупнює) території по адміністративно-господарському управлінню і називає ці об’єднані села і села поселеннями.
Все, що залишиться від цивілізації, кооперуватиметься для подальшого існування.

Люди народжуватимуться з розвиненим чувствознанієм і із закладеною в ДНК стійкістю до багатьом захворюванням. Початок 6-ої раси буде покладений, нове прийде на зміну старому з новими засадами і оновленою свідомістю, хочемо ми цього чи ні, але так буде. Основи Живої Етики будуть закладені в саме життя, оскільки стануть утілюватися духи, призначені для 6-ої раси. Відбір закінчується.

В кожному поселенні буде вибрана Рада для вирішення всіх питань з найбільш поважаних людей з розвиненими гармонійними центрами. Управління вестиметься по шляху самоврядування і підтримці через Водійство Вищих Сил. Кожна людина матиме свого духовного Вчителя і всі можливості для розширення свідомості.

(more…)

Допустимий, що у Вищих Сферах давно вже все складено, залишилося тільки здійснити на землі - це найважче. І коли була можливість говорити з можливими будівельниками - вони приголомшували глобальними Проектами і Планами. Можливо, потрібно починати з малого. І рішуче йти до більшого! І важливо об’єднати кращий досвід і зібрати краще, кинувши якір в Майбутнє! Ступені все пройшовши, побудувати!

В своєму щоденнику Н.К.Рерих писав: ” Пригадали минуле, знаємо майбутнє, не знаємо сьогодення. ” Візьмемо з минулого Вогонь, а не попіл. Спробуємо здути попіл давності, щоб оголити пламень мудрості століть. Ідеальне місто - утопія або реальність? Плани ідеальних міст ми побачимо і у Платона і у утопістів. Чи реальні вони? І як їх створити?

Утопія є слово грецьке: “у” по-грецьки означає “не”, “топас” - місце. Утопія - місце, якого немає, - фантазія, вигадка, казка, мрія. Відомі утопісти: Томас Мор “Утопія”, Томазо Кампанелла “Місто Сонця”, Френсис Бекон “Нова Атлантіда”, Сирано де Бержерак “Держава Місяця”, Подіни Верас “Історія Севарамбов”.

(more…)

Бачив я дивний сон. Ніби потрапив в гористий край заповідний. Небо навколо, і повітря синява, і величні вершини А.. Пам’ятаю незвичайне відчуття: немов все навколо нове, свіжообмите в ореолі прозорого світла. Так би дивився на цю красу… Раптом голос перервав моє споглядання. Обертаюся - мила дівчина завзято посміхається і запрошує за собою, ніби то давно чекала…

Під гіллястими соснами нашому погляду відкрилися рубані споруди незвичайної конструкції. Першим примітилася башта з куполом, повинно бути це обсерваторія. А навколо чіткі форми будов. Тиша і свіжість. Таке буває тільки на висотах, що перевищують 2.300 м над рівнем морить. Мій провідник пояснює, що це Інститут Вивчення Прихованих Сил і Властивостей Людини.
Що, втім, скоро стає зрозумілим по вивісці над входом в головну будівлю.

“Тут працюють люди, які беззавітно зраджені своїй справі. - почала свою розповідь дівчина. - Всі вони розуміють важливість їх роботи і тому у нас панує творча атмосфера і дух відкриттів”.

(more…)

Зміст

• Передмова
• Політичний устрій Нової Країни
• Економіка і сільське господарство Нової Країни
• Медицина Нової Країни
• Освіта, наука, мистецтво, релігія Нової Країни
• Столиця Нової Країни - Звенігород
• Післямова

* * *

Передмова

Повністю щоденники-манускрипти Е.И.Рерих сталі доступні широкому кругу читачів лише рік тому, а в друкарському вигляді і того меньше.1 Слово “щоденники” небагато вводить в оману, оскільки ці манускрипти не є приватні дневниковиє записи щоденних думок Е.И.Рерих, але є протокол високих співбесід сім’ї Реріхов з гімалайськими Махатмами. Основна маса тексту цих т.з.
щоденників складається з бесід учениці, Е.И.Рерих, з Вчителем, Махатмою Моріа (М.М.), що є по суті своїй автором етично-філософського Учення Агні Йоги, яка і народилася з даних протокольних записів Е.И.Рерих, по праву названою Матір’ю Агні Йоги. Це важливо зрозуміти, оскільки
ніжепріводімий матеріал повністю заснований на щоденниках Е.И.Рерих, а нижче використовувані цитати належать Вчителеві Живої Етики.

Дана невелика робота присвячена розгляду концепції Нової Країни (званий Великим Планом), яку гімалайські Махатми хотіли викликати до життя в 20-30-і роки минулого сторіччя на території Тибету, Монголії і російської Азії (Алтай).
Абстрагуючись від конкретної суспільно-політичної ситуації того часу, а також від ролі самих Реріхов у Великому Плані, нижче піде мова тільки про чисті ідеї Учителя М.М. по побудові суспільного устрою Нової Країни. Всі цитати в примітках дані з щоденників Е.И.Рерих.

(more…)

(м. Вороніж)

Емблема руху “Нова країна” (”Нова Росія”) є Прапором Миру (три сфери, увязнені в колі) в променях висхідного сонця на тлі щита. Вона втілює нерозривну єдність російської історії: дореволюційною (староруський щит), радянською (висхідне сонце - це фрагмент герба СРСР) і майбутньою (реріховськоє Прапор Миру).

Шляхом роз’яснювальної роботи із страйковими і страйковими комітетами замінити гасла і вимоги скороминущого сьогохвилинного значення на ідейно-духовні ленінські:

1. “Ніякої підтримки тимчасовому уряду!” - тобто народ стверджує, що даний уряд тимчасовий, йому недовго залишилося існувати. Це буде могутнє народне волевиявлення, але що при цьому носить ненасильницький характер.

(more…)

Зміст:

• Предмет Загального Блага
• Суть і делегування влади
• Цілі влади Загального Блага
• Критерії влади Загального Блага
• Розділ 1. Влада Загального Блага і свобода
• Розділ 2. Влада Загального Блага і Культура
• Розділ 3. Влада Загального Блага і власність
• Розділ 4. Влада Загального Блага і економіка
• Розділ 5. Влада Загального Блага і внутрішня політика
• Розділ 6. Влада Загального Блага і зовнішня політика
• Коментарі до “Закону про владу Загального Блага”
• Етапи ухвалення “Закону про владу Загального Блага”

Розділ перший

Предмет Загального Блага

1. Під Загальним Благом подразумеваєтся наявність можливості для гармонійного культурно-духовного розвитку всіх без виключення громадян, для чого необхідні певні економічні, ідеологічні і політичні умови.

Розділ другої

Суть і делегування влади

1. Владу Загального Блага подразумеваєт влада найбільш освічених і культурних громадян, яких, як правило, меншина, над рештою більшості громадян в ім’я їх же Блага, розуміння якого описане в першому розділі.

2. Більшість громадян добровільно делегують право влади найбільш освіченим і культурним громадянам своєї країни в сенсі її вживання на Загальне Благо.

3. Громадяни мають право у будь-який час відкликати право влади, якщо воно було спожите не за призначенням, тобто не на Загальне Благо.

Розділ третій

Цілі влади Загального Блага

1. Метою влади Загального Блага є підвищення духовно-культурного рівня своїх громадян.

Розділ четвертий

Критерії влади Загального Блага Розділ 1

Влада Загального Блага і свобода

1. Влада Загального Блага не обмежує ніяких свобод, якщо вони не суперечать інтересам Загального Блага.

2. Соціальна, економічна, політична свободи, свобода совісті, і інші вільні волевиявлення громадян прямують владою ненасильницькими методами на Загальне Благо шляхом переконання і виховання.

3. Влада Загального Благо поступово відмовляється від сучасних каральних заходів за правопорушення, і переходить до профілактичної і виховної системи виправлення громадян своєї країни, які порушили закон.

4. Свобода релігій і переконань гарантуються, якщо вони не суперечать гуманістичним принципам.

Розділ 2

Влада Загального Блага і Культура

1. Влада Загального Блага ставить в розділ кута культурний і духовний розвиток своїх громадян. Вона бере курс на переорієнтацію цінностей населення з матеріальних на духовні.

2. Матеріальний добробут не є прерогативою влади Загального Блага, але вона прагнути створити кожному громадянинові необхідні для культурного зростання матеріальні умови.

3. Влада Загального Блага прагне до створення найбільш сприятливих умов для громадян, прагнучих до підвищення свого культурно-освітнього рівня.

Розділ 3

Влада Загального Блага і власність

1. Владу Загального Блага гарантує збереження справжніх майнових відносин. Воно виступає за ухвалення амністії на право існуючої власності.

2. Визнаючи всі форми власності, владу Загального Блага віддає перевага рівноправній колективній формі власності, яке воно всіляко розвиває і заохочує.

3. Влада Загального Блага веде роз’яснювальну роботу серед своїх громадян про відношення до власності як до предмету, необхідного для культурного розвитку.

4. Насильницькі дії по відношенню до власності виключаються.

Розділ 4

Влада Загального Блага і економіка

1. Підвищення матеріального добробуту своїх громадян до рівня надмірності не ставиться в розділ кута влади Загального Блага.

2. Влада Загального Блага сприяє переорієнтації економіки з цілей необмеженого підвищення матеріального рівня на меті створення найбільш сприятливих умов для культурного розвитку його громадян.

3. Владу Загального Блага не обмежує накопичення матеріальних благ, хоча вона і виступає шляхом освіти і виховання за розумне обмеження матеріального споживання при одночасному підвищенні споживання в культурній і духовних сферах.

4. Влада Загального Блага поступово відмовляється від конкурентної моделі економіки на користь інтеграційної моделі. Основним гаслом економіки стає співпраця у всіх її областях.

5. Виробництво предметів і послуг, гальмуючих культурний розвиток громадян не заохочується владою Загального Блага.

Розділ 5

Влада Загального Блага і внутрішня політика

1. Влада Загального Блага діє на користь всіх громадян своєї країни, тому вона не може бути владою однієї партії або владою більшості.

2. Диктат більшості над меншиною відміняється - влада Загального Блага складається з представників всіх верств населення. Тому влада Загального Блага співробітничає зі всіма партіями і рухами, які відображають інтереси тієї або іншої частини населення.

3. Влада Загального Блага не сприяє політичному протиборству і конкуренції, а прагне розвивати співпрацю всіх партій і рухів в ім’я Загального Блага.

Розділ 6

Влада Загального Блага і зовнішня політика

1. Завдання підтримки обороноздатності країни лягати рішуче на всіх громадян без виключення.

2. Чоловіче і жіноче населення проходять відповідну військову підготовку. Чоловіки і жінки несуть військовий обов’язок нарівні. Чоловіки виконують фізично важкі завдання, жінки спеціалізуються на тиловій і медичній частині. Армійська підготовка включає не тільки фізичну підготовку, але приділяє не менше значення культурному вихованню гуманістичних цінностей.
Термін військової служби по можливості скорочується.

3. Звичайне озброєння оборонної армії скорочується шляхом його перекладу на зберігання, з можливістю швидкого розконсервовування. Робиться ставка на невелику кількість найбільш сучасного озброєння, яке знаходиться в повній бойовій готовності.

4. Зовнішня економічна політика влади Загального Блага направлена на зміцнення незалежності власної країни на світовому ринку. Одночасно заохочуються всі види інтеграції з іншими країнами на взаємних інтересах.

5. У світових відносинах влада Загального Блага прагнути до рівноправного відношення зі всіма країнами, в незалежності від їх величини і значення партнерів. Пріоритет співпраці розповсюджується і на зовнішньополітичну діяльність влади Загального Блага.

6. Зовнішня політика влади Загального Блага ставить своєю кінцевою метою створення усесвітньої єдиної держави на принципах Загального Блага для всіх жителів планети Земля.

* * * Коментарі до

“Закону про владу Загального Блага” Розділ перший

Предмет Загального Блага

В даний час саме поняття Блага дуже розмите і невизначено. Багато людей розуміють “благо” в якомусь матеріальному достатку, перехідному в розкіш. Це глибока помилка, оскільки матеріальний достаток при недостатньому культурному рівні веде до деградації особи шляхом падіння в різноманітні надмірності, грубі розваги і низькі пристрасті.
А розкіш взагалі небезпечна навіть для висококультурної людини, оскільки викликає відчуття елітарності по відношенню до інших людей, що також приводить до деградації особи. Правильне ж розуміння Блага лежатиме в духовній площині.
Тільки такі цінності як взаємоповажає і дружні відносини між людьми, порядність і чесність, любов і дружба, міцна сім’я і вірні друзі, і інші духовні цінності можуть називатися Благом! І все, що сприяє розвитку цих духовних цінностей на даному конкретному етапі існування, також може називатися Благом.
І навпаки, все те, що в даний момент гальмує розвиток або ухвалення духовних цінностей не може бути Благом.

Якщо Благо - це духовні цінності, то в більшості випадків вони связанни з міжлюдськими відносинами, тобто Благо для однієї людини неможливо, оскільки саме поняття Блага подразумеваєт культурні взаємини між якоюсь кількістю людей.
Чим менше це кількість, тим нестійкіше Благо, і навпаки, чим більше кількість людей, що беруть участь в получении-развитии-віддачі Блага, тим воно стійкіше. Також можна говорити і про перехід кількості в якість: чим більша кількість людей бере участь в процесі Загального Блага, тим воно якісне, або кажучи іншою мовою, тим це Благо духовнєє, возвишеннєє.
Якщо прийняти нікчемність і скороминущість блага для одного або щодо малої по відношенню до цілої країни групи людей, то слідує висновок, що Благо єдино, і воно не може бути розділене на особисте і суспільне. Тобто реально існує тільки Загальне Благо.

Розділ другої

Суть і делегування влади

Влада культурної меншини над менш культурною більшістю подібно до виховного процесу матері, що любить. Культурна людина, яка любить свою батьківщину, поважає і розуміє людей, ніколи не образить ближнього свого, а тим більше, якщо він підлегла або залежна від його волі людина.
На державну службу влади Загального Блага повинні прийматися тільки ті люди, у яких потреба в постійній, безкорисливій допомозі людям стало нормою життя. Такі людей мало, але вони є, і вони повинні очолити владу Загального Блага.

Розділ третій

Цілі влади Загального Блага

Метою влади Загального Блага є підвищення духовно-культурного рівня своїх громадян. Цей напрям береться за пріоритетний, цьому напряму підкоряються всі інші сторони життя країни, а саме політична, економічна, ідеологічна.
Для зростання культурного і духовного рівня громадян необхідно створити таку атмосферу в країні, в якій жити по совісті, по добру стало б вигідніше, ніж жити по розуму і по злу.

Розділ четвертий

Предмет влади Загального Блага Розділ 1

Влада Загального Блага і свобода

Зведення волі кожної людини повинна бути охранена. І в той же час розуміння свободи повинне бути роз’яснене, оскільки сьогоднішнє розуміння свободи смутне. Деякі розуміють свободу в неконтрольованому виверженні, що є помилка, оскільки така свобода відкриває двері всьому низькому і руйнівному.
Тому правильне розуміння свободи поєднуватиметься з внутрішньою дисципліною людину, яка контролює свої бажання відповідно до своєї доброї волі. Іншими словами, внутрішня дисципліна, добротолюбіє і краса будуть критеріями дійсної свободи. Приймаючи таке розуміння свободи, проте, влада Загального Блага залишає за кожним громадянином свободу вибору як його суверенне право.

Розділ 2

Влада Загального Блага і Культура

Поняття Культури виражає всі форми духовного життя людини - мислітельной, релігійною, етичною. Культура розуміється як вище прагнення людини затвердити сенс свого внутрішнього буття, яке при найближчому розгляді виявляє споріднений зв’язок з іншими людьми.
Тому, приймаючи ідеали Культури, людина спрямовується до високої розумової діяльності, а не до насильства, він прагне до духовного, а не до матеріального.

Розділ 3

Влада Загального Блага і власність

Мета людського існування полягає в накопиченні духовних багатств, які вічно прибудуть з людиною у відмінності від матеріальних, які тимчасово належать індивідуумові на час його життя. Правильне розуміння власності досягається шляхом освіти.
Необхідно зрозуміти безперервність людського існування в космосі згідно закону збереження балансу між матерією і енергією. Тоді прийде розуміння тимчасовості володіння матеріальними речами. Матеріальні умови повинні сприяти культурному розвитку людини, а не гальмувати цей процес.
Тому влада Загального Блага виступає за розумне споживання, при якому якість ставитися на перше місце по відношенню до кількості. Виробництво неякісних предметів і послуг вважається порожньою розтратою народних ресурсів. Також потрібно зрозуміти, що розумний і відповідальний підхід до колективної власності дасть економію праці і матеріалів.
Володіти повинен той, хто використовує краще і на Загальне Благо.

Розділ 4

Влада Загального Блага і економіка

Головним гаслом економіки стає співпраця. Інтеграція в ім’я Загального Блага - ось мета економічної політики влади Загального Блага. Конкурентна модель економіки сприяє роз’єднанню і роз’єднуванню людей, що суперечить культурному зростанню громадян.
Перехід до інтеграційної моделі економіки дозволить зняти багато сучасних економічних проблем як безробіття, виробництво неякісних і непотрібних предметів, перевиробництво, а також дозволить понизити тривалість робочого дня за рахунок економії засобів, що залишилися при відмові від виробництва непотрібних товарів і послуг.
При правильній культурній політиці час, що вивільняється, від виробничого життя буде згаяний громадянами на споживання в культурній сфері, що сприятиме збільшенню зайнятості в культурній сфері життя. Остання умова повністю відповідатиме цілям влади Загального Блага, а саме сприятиме підвищенню культурного рівня громадян.

Розділ 5

Влада Загального Блага і внутрішня політика

Внутрішньополітичне життя підкоряється головній меті влади Загального Блага - зростанню культурного рівня громадян. Політичні баталії, піар-компанії, політика конкуренції не відповідають ідеалам Загального Блага, оскільки не сприяють єднанню громадян в дружбі і співпраці, а навпаки викликають деструктивні і роз’єднувальні процеси в суспільстві.
Тому вона прагнути вести політику, що утихомирює внутрішньою, після відношення до всіх верств населення, виразниками чиїх інтересів є ті або інші партії, шляхом залучення до творчої діяльності представників всіх партії і рухів.
Тобто владу Загального Блага складають члени всіх партій в незалежності від їх величини, а залежно від наявності в їх рядах таких людей, які б максимально відповідали вимогам до службовцеві власті Загального Блага, виражені в Кодексі службовця влади Загального Блага.
Співпраця всіх верств населення у всіх внутреннеполітічеськіх питаннях є застава швидкого просування вперед до безконфліктного суспільства Загального Блага.

Розділ 6

Влада Загального Блага і зовнішня політика

Кінцевою метою зовнішньої політики влади Загального Блага є створення єдиної усесвітньої держави на принципах Загального Блага. Відповідно до цієї мети вона показує своїм прикладом, як д’олжно будувати взаємовідношення в єдиній сім’ї народів нашої Землі. У сім’ї немає нелюбимих і нерівних. Найсильніші і старші допомагають слабким і малим. Всі народи рівні перед Богом і своєю совістю.

В перехідний період, коли ідеали єдиної усесвітньої держави, в якій не буде конфліктів, а значить і потреби в зброї, ще не оволоділи розумами людей всього світу, буде потреба в підтримці обороноздатності країни.
Для цього буде необхідна мінімальна загальна військова підготовка для всіх громадян країни, а також зміст дуже малої професійної військової групи, яка б містила в постійній бойовій готовності невелику кількість сучасного озброєння.
Загальна військова підготовка поєднується з фізичною і ідеологічною підготовкою у напрямі гуманних цінностей, а також на випадок природних катастроф. Дівчата і хлопці разом проходять загальну військову підготовку, терміни якої робляться по можливості короткими, з поступовим переходом на нетривалі збори в перебігу деякого періоду юності.

* * * Етапи ухвалення

“Закону про владу Загального Блага”

1. Першим кроком на шляху до ухвалення “Закону про владу Загального Блага” буде роз’яснювальна робота по правильному розумінню Загального Блага і інших супутніх цьому поняттю принципів.

2. Після розуміння і ухвалення за власні переконання принципу Загального Блага якоюсь кількістю громадян, число яких було б можливим для підстави політичної партії, можна говорити про можливість початку політичного просування “Закону про владу Загального Блага”. Ініціативна група прихильників цього закону повинна заснувати “Партію Загального Блага”.
Теоретичним базисом цієї партії повинні стати основні принципи, викладені в “Законі об власті Загального Блага”, які повинні бути расширенни і конкретизовані до основного програмного документа партії - “Статуту Партії Загального Блага”, який повинен бути прийнятий на Першому Засновницькому З’їзді Партії Загального Блага.

3. Після організаційного періоду Партія Загального Блага починає політичну пропаганду своїх ідей, під час якої вона привертає в свої ряди людей, які розділяють її переконання і цілі, викладені в статуті партії. Тобто Партія Загального Блага проходить етап зміцнення за рахунок регіональних відділень по всій країні.

4. Після регіонального розширення Партія Загального Блага вирішує взяти участь в парламентських виборах, для чого збирає необхідну кількість підписів для того, що бере участі в думських виборах. Спроба проходження в Думу повторюється до її успішного завершення.

5. Після входження до складу Думи, Партія Загального Блага входить в етап парламентського просування “Закону про владу Загального Блага”. Партія Загального Блага проводить консультації з іншими членами Думи про можливість ухвалення “Закону про владу Загального Блага” і вносить цей проект на загальне голосування Думи. Можливе поетапне ухвалення “Закону про владу Загального Блага”.
Спроби знаходження консенсусу і загальних точок зіткнення тривають до поетапного ухвалення всіх положень “Закону про владу Загального Блага”.

(по книгах Живої Етики)

Немає в космосі нічого постійного. Все тече, все міняється. Так і на зміну одному суспільному устрою приходить інший. Ця зміна обуславліваєтся зміною свідомості людей, бо для еволюції всесвіту тільки духовні накопичення мають цінність, все інше, у тому числі і матеріально-технічний розвиток, підлеглій головній меті космосу: розвиток духу.

Розвиток індивідуального духу залежить у великій мірі від тих, що оточують його таких же індивідуумів, тому розвиток духу вимагає адекватної зміни навколишньої духовної сфери, яка у свою чергу обумовлена рівнем культурного розвитку суспільства. Культурний же розвиток накладає благотворний відбиток на все людське життя, зокрема на суспільні відносини.

Суспільні відносини визначаються свідомістю окремих людей, які це суспільство складають. Значить, перш за все, при спробі заглянути в майбутнє суспільних відносин, потрібно уявити собі рівень культурного розвитку його індивідуумів.
І так як поведінка людини визначається більшою мірою його духовною (культурним), чим інтелектуальним розвитком, то нас більшою мірою цікавитиме саме духовно-культурні принципи майбутнього людства.

(more…)