Відео-уривок з виступу Р.Б.Рыбакова

Від редакції

Даний відеофрагмент відтворює виступ Р.Б.Рыбакова (нинішнього директора Інституту Сходознавства і колишнього засновника Радянського Фонда Реріхов і довіреної особи С.Н.Рериха), який дав однозначно негативну оцінку Міжнародному Центру Реріхов (далі МЦР) в особі “Шапошникової і компаній”.
Крім того, Р.Б.Рыбаков розкрив таємницю виникнення широко відомого в реріховськіх кругах листа С.Н.Рериха, опублікованого в газеті “Радянська культура” 29.07.1989 р., яке відоме під назвою “Зволікати не можна”.
Цей лист часто приводиться прихильниками МЦР як ініціатива самого С.Н.Рериха, що не відповідає правді, як з’ясувалося з ніжепріводімого виступу Р.Б.Рыбакова на прес-конференції в Державному музеї Сходу 25.09.2007

Лист “Зволікати не можна” більш ніж актуально на сьогоднішній момент, оскільки саме на нього посилаються прихильники МЦР в спорі за права на володіння садибою Лопухиних, з якого їх виселяють згідно Ухвалі Ради міністрів про створення Державного музею Н.К.Рериха від 4 листопада 1993 р. N. 1221.
Тобто побажання С.Н.Рериха про створення суспільного музею, а не державного, висловленого в листі “Зволікати не можна” в 1989 р., є кон’юнктурний погляд Р.Б.Рыбакова, що написав цього лист. І як говорить сам Р.Б.Рыбаков, С.Н.Рерих “вже погано бачив, погано чув”, тобто
можна говорити про недостатню дієздатність Святослава Миколайовича, який постійно жив в Індії, і мало розбирався в бюрократичних і політичних реаліях Росії. Якби С.Н.Рерих знав, в яку страшну фанатичну секту звиродніє пропозиція Рибакова про створення суспільного музею, то напевно він би поостерегался підписувати вищезгаданий лист.

Нижче додається відео-уривок з виступу Р.Б.Рыбакова на прес-конференції в Державному музеї Сходу “Доля спадщини Реріхов: правда і вигадка”, що проходила в Москва 25.09.2007.
З цього виступу видна різко негативне відношення Р.Б.Рыбакова до сьогоднішнього зла в Реріховськом Русі, який утілився в особі московського Міжнародного Центра Реріхов і його директора Л.В.Шапошниковой, яку на цей пост запропонував не хто інший як сам Р.Б.Рыбаков, який потім про це сильно пошкодував, що виявляється з інтерв’ю” завідувачки, що не “Відбулося, меморіальним кабінетом Реріха в Державному музеї Востока О.В.Румянцевой в 1994 році:

” Це не був його [С.Н.Рериха] вибір, кандидатуру [Л.В.Шапошниковой] йому запропонував Р.Б.Рыбаков (директор Інституту Сходознавства РАН, давній друг С.Н.Рериха), який наполіг на цьому, хоча, по розповіді самого Ростислава Борисовича, Святослав Миколайович дуже сумнівався і кілька разів перепитав його: “Ви упевнені, що це повинна бути Шапошникова? Ну, що ж…